Агропром залишився однією з небагатьох кредитоспроможних галузей. Однак за нинішньої ціни позичок аграрії не можуть довго нести на собі такий тягар.

Кредитування української економіки вже більше чотирьох років перебуває в стані застою. Банки ще з 2009 року втратили можливість залучати "довгі" дешеві ресурси, які необхідні для капітальних інвестицій та кредитування юридичних осіб, що, у свою чергу, не дозволяє банкірам здешевлювати кредити, що видаються. Так, за даними Національного банку, усереднена вартість позик для бізнесу в національній валюті коливається в межах 12-18%, а в іноземній валюті досягає 11-13%. За даними Держслужби статистики, рентабельність української промисловості складає менше п'яти відсотків, тому цілком логічно, що при такому рівні ставок підприємства не можуть нести на собі кредитне навантаження.

Винятком є лише сільськогосподарський сектор. З 2009-го обсяг кредитів, що видані аграріям, стабільно зростає, злегка просівши лише минулого року. Це абсолютно не означає, що нинішня вартість кредитів для аграріїв прийнятна. Але при середній рентабельності в сільському господарстві, яка в 2010-2011 роках склала 23,2%, підприємства здатні кредитуватися не в збиток, що вже важливо. Однак якби держава не виділяла на компенсацію вартості позик сотні мільйонів гривень на рік, обсяги кредитування в агропромисловому комплексі (АПК) були б нижчими.

Кредитно-посівна

«Раніше кредитування сільського господарства було долею державних або спеціалізованих банків. Але ми бачимо, що ситуація змінилася, і за минулий рік кількість банків, що кредитують агробізнес, значно зросла», – зазначив заступник голови правління ПУМБ Олексій Волчков.

За підрахунками Міністерства аграрної політики і продовольства, в цілому в 2012 році на посівну кампанію аграрії отримали 11,5 млрд. гривень кредитів, що в сукупному банківському портфелі кредитів юросіб складає лише 1,8%. А весь обсяг кредитного портфеля, спрямованого на підтримку агровиробників, за даними Національного банку, до 1 січня 2013 року досяг 36,5 млрд. гривень, збільшившись з початку 2008-го в 2,2 рази. Але цих вкладень все одно недостатньо. Наприклад, у сусідній Росії деякі банки направляють на кредитування сільськогосподарського сектора до 80-85% своїх ресурсів. У США загальна сума підтримки аграрного виробництва становить близько одного відсотка ВВП (майже 150 млрд. доларів), а в ЄС - 0,7% ВВП або 120 млрд. доларів. В Україні на 2013 рік бюджетом передбачено фінансування АПК в сумі близько п'яти мільярдів гривень, з яких 2,3 млрд. гривень – це утримання апарату Мінагропроду.

Банкіри пояснюють скромні обсяги кредитування аграріїв в першу чергу складністю вишукування надійних і ліквідних застав. «Низький відсоток "твердих застав"у структурі балансу створює додаткові труднощі для фінансування оборотного капіталу. А пропоновані банками в якості альтернативи до оформлення в заставу майбутній урожай або велика рогата худоба є дорогою і трудомісткою процедурою для клієнта.

Друга важлива особливість – сезонність бізнесу, а також його нерівномірна і досить тривала окупність, що тягне за собою специфічні ризики, ключовим з яких є отримання збитку в урожайні роки, так само як і ризик втрати врожаю. «Тому обов'язковими вимогами до позичальника є досвід ведення бізнесу мінімум два роки, позитивна ділова репутація, частка власного капіталу в пасиві балансу не менше 20 відсотків, а також достатність фінансового результату компанії для обслуговування поточного та запитуваного обсягу зобов'язань», – пояснив Олексій Волчков.

Третій фактор – пов'язаний з тією ж сезонністю коливання цін на продукцію сільськогосподарського сектора, що знову ж таки створює певні складності з прогнозуванням рентабельності і своєчасним погашенням позик.

З боку аграріїв основне невдоволення, зрозуміло, пов'язано з вартістю фінансування.

С надією на доступність

Безумовно, важливим залишається механізм державної компенсації процентних ставок за кредитами, які аграрії беруть на розвиток бізнесу, придбання основних засобів, фінансування поточної діяльності. Компенсація надається за позиками в гривні в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діє на дату нарахування відсотків, і за кредитами в інвалюті у розмірі семи відсотків річних, але не вище ставки, передбаченої кредитними договорами.

У 2012 році держбюджетом було передбачено 417,8 млн. гривень для здешевлення кредитів аграріям. Це недостатня сума – її вистачає менш ніж на половину позик сільському господарству. Необхідний більш фундаментальний механізм підтримки, і держава бачить вирішення проблеми у функціонуванні Земельного банку. На думку голови Державного агентства земельних ресурсів Сергія Тимченка, ця структура зможе під заставу землі надавати кредити під вісім-дев'ять відсотків річних. З ним погоджується міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк, який вважає, що банк дозволить здешевити кредити до десяти відсотків.

Проте поки що ця структура залишається на папері, хоча днями прем'єр-міністр Микола Азаров доручив першому віце-прем'єру Сергію Арбузову прискорити роботу щодо створення Зембанку. «Вже в нинішньому році банк повинен стати активним фігурантом аграрного ринку», - заявив Азаров.

Однак незрозуміло, як буде працювати ця структура з урахуванням продовженого до 2016 року мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення. Крім того, приналежність Земельного банку до держави створює масу корупційних ризиків, і немає жодних гарантій, що доступ до дешевих ресурсів буде прозорим.

Тому аграріям поки що залишається розраховувати лише на ті кредитні інструменти і програми, які існують. «Акцент фінустанов зміститься у бік спеціалізованих програм адресного цільового фінансування в невеликих обсягах для якісних позичальників на термін один-два роки», – прогнозує Олексій Волчков. Ринок також покладає певні надії на аграрні розписки. Крім того, розвиток отримають альтернативні фінансові інструменти, такі, як вексельні схеми або факторинг (беззаставне фінансування банком позичальника в обмін на поступку дебіторської заборгованості), вартість яких для клієнта, як правило, у кілька разів нижче, ніж класичний кредит.

Джерело: журнал «Эксперт»