Банкіри платять дітям за прибирання, а психолог радить давати дитині кишенькові гроші

Початок навчального року завжди додає в сімейному бюджеті додаткову статтю витрат - кишенькові гроші для школярів. Більшість батьків вирішують це питання швидко: видають дитині щодня фіксовану суму грошей і самі вирішують, на що він може їх витратити. Але є й люди, які підходять до такої, здавалося б, банальної процедури з довгостроковим розрахунком. Вони не просто дають школярам гроші, а й вчать правильно їх витрачати. А хто може краще за всіх знати, як поводитися з грошима, якщо не банкіри? Тому ми вирішили розпитати їх про секрети фінансового виховання дітей, які може взяти на озброєння кожен з нас.

«Дітям потрібно пояснити, ЩО ГРОШІ МОЖНА ПРОДАВАТИ»

Маріте Йоцене, керівник департаменту продажів роздрібного бізнесу ПУМБ (Перший український міжнародний банк):

«Першу готівку мій син отримав, як тільки пішов до школи. Я видавала йому кишенькові гроші відразу на тиждень наперед і пояснювала, що він повинен розпланувати свої щоденні витрати. Припустимо, ви даєте йому 50 грн. Значить, в кожен з 5 днів навчального тижня він може витратити 10 грн. Це перший урок для дитини: не витрачати всю суму, яка потрапляє йому в руки. Якщо він в перший же день всі витратив, ні в якому разі не можна завтра видавати нову суму. Інакше він нічому не навчиться, і постійно буде клянчити знову і знову, причому навіть вже будучи дорослим.

Пам'ятаю, син дивувався, чому не можна витратити всю видану суму. «Адже ви, батьки, відразу все витрачаєте», – говорив він. Виявляється, він так думав тому, що ми могли за один день в магазинах зробити дуже багато покупок. У його розумінні ми в один день витрачали всі свої гроші. Доводилося пояснювати, що ми витрачаємо тільки те, що відклали на покупки. Але при цьому у нас є заощадження на оплату квартири, харчування та інше. Це друге складне поняття для дитини – накопичення або заощадження. Мій син його став розуміти в 10-12 років.

Також було важко пояснити, звідки батьки беруть гроші. Як банкір я відповіла, що отримую зарплату за свою роботу, яка полягає в тому, щоб видавати кредити, тобто позичати гроші під процент або продавати. Дитину здивувало, що гроші можна продавати і що вони можуть бути товаром. У його розумінні: якщо гроші – товар, то їх, як куплену в магазині річ, продавець не може забрати назад. Я пояснила, що банки дають гроші в борг так само, як він, наприклад, може позичити свій комп'ютер другові. Розуміння того, що таке борг, кредит і банки, стало приходити вже в старших класах.

До речі, багато старшокласників вважають, що кредит повертати не потрібно. Такий висновок вони роблять, надивившись реклами, мовляв, витратьте на оформлення документів 30 хвилин – і новинка вже ваша.

У старших класах діти ставлять запитання: «Як бути багатим? Що таке багатство? Скільки потрібно працювати, щоб заробити на яхту? Чому є люди, у яких є дорогі машини, а у нас їх немає?». Ми пояснювали, що ніхто не народився багатим і, щоб розбагатіти, потрібно мати оригінальну ідею для бізнесу або бути дуже розумним, щоб заробляти на продажі своїх ідей.

Часто батьки не розповідають про те, звідки вони беруть гроші і як вони їх заробляють, оскільки не хочуть, щоб діти знали їх реальний дохід і в результаті не вимагали дорогих подарунків. Я вважаю цей підхід неправильним. Щоб це зрозуміти, раджу прочитати книгу Робіна Шарми «Монах, який продав свій «Феррарі», яка свого часу була популярною серед старшокласників в Європі. Ця книга дуже корисна, оскільки допомагає дізнатися не тільки про те, як стати багатим, але і тому, що є по-справжньому цінним в житті. Мій син уже дорослий, у нього свій успішний бізнес. Тому я вважаю, що мої уроки поводження з грошима були вдалими».

Повний текст статті читайте в газеті "Сегодня" від 19.09.2012.