Криза 2014 стала для банківської системи України справжньою грою на виживання. Ліквідація банків і введення тимчасових адміністрацій, колосальні відтоки і збитки, важчання портфелів неякісних активів - з такими та іншими проблемами банки завершили минулий рік і продовжують функціонувати в 2015 році. Але чи надовго їх вистачить? Для фінансового сектору, який знаходиться на межі виживання, як ніколи актуальна теза «змінюйся або помри»: якщо не зважитися на проведення реформи системи сьогодні, завтра вже може бути пізно.

Тому вже в березні цього року НБУ опублікував «Комплексну програму розвитку фінансового ринку України на 2015-2020 роки», авторами якої є команда представників регуляторів фінансового та банківського ринків та профільних організацій. Програму неодноразово дописували і змінювали, до того ж у неї багато критиків. Що й зрозуміло: з одного боку, є завдання забезпечити сталий розвиток фінансового ринку, в тому числі, за рахунок приведення його до відповідності вимогам Європейського Союзу щодо розвитку фінансового ринку. Як відомо, Україна підписалася під відповідними зобов'язаннями в Угоді про асоціацію з ЄС.

З іншого боку, є динамічні зовнішні фактори, які діють тут і зараз: зовнішньополітичні загрози (військові дії на сході України), бюджетні дисбаланси, застаріла і неймовірно енергоємна інфраструктура країни. В результаті цей комплекс негативних факторів привів до макроекономічної нестабільності і девальвації національної валюти, що жорстоко вдарило по банківській системі.

Безумовно, завдання з проведення реформ в поточних умовах значно ускладнюється.

Саме тому в числі перших пріоритетів на шляху реформування банківської системи - забезпечення фінансової стабільності, яка можлива лише за наявності низки умов, таких як: підвищення рівня капіталізації банківської системи, захист прав споживачів, посилення захисту прав кредиторів і вирішення проблеми неякісних активів банків, підвищення стандартів корпоративного управління банків, підвищення фінансової грамотності населення та багато іншого.

Зрозуміло, що для досягнення таких цілей необхідно проводити конкретні заходи. Перелік таких заходів з'явився на початку 2015 року, коли Україна підписала Меморандум про економічну та фінансову політику в рамках чергової програми співпраці з МВФ. Тоді ж з'явився Календарний план заходів Національного банку України на 2015 рік з виконання Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2015-2020 роки, яка бачить своїми цілями:

· знизити доларизацію кредитів і депозитів до рівнів не більше 25% і 20%, відповідно;

· зменшити частку готівки в грошовій масі до прогнозованого рівня - не більше 15% в 2020 році;

· за 2015-2020 роки капітал банків наростити не менше ніж до 350 млрд. грн., активи - до 2 500 млрд. грн .;

· знизити частку простроченої заборгованості в кредитному портфелі банків до рівня не більше 4% (зараз - 16,8%);

· довести щорічне зростання кредитного портфеля банків починаючи з 2015 року до не менше 10%;

· довести щорічне зростання депозитного портфеля банків з 2015 року до не менше 15%;

· знизити рівень середньозважених ставок за новими кредитами в національній валюті до не більше 6-8% річних.

Як це все буде реалізовуватися на практиці? «Ви знайомі з Меморандумом України про економічну та фінансову політику (підписаний Україною в рамках програми кредитування МВФ - Ред.)? Там і вказані етапи банківської реформи», - прокоментував Ганс Рекерс, екс-член правління Бундесбанку (центробанк ФРН), який зараз консультує НБУ. Прозорість власників банків, розкриття інформації про кредити пов'язаним особам, приведення відповідних показників до нормативів НБУ, докапіталізація відповідно до реалістичних стрес-тестів, робота з «поганими активами» - на думку пана Рекерса, так виглядає програма-мінімум, яка очікує банківський сектор в найближчі два роки.

НБУ доведеться зайняти гранично активну позицію щодо реалізації перерахованих вище кроків, а також взяти відповідальність за відновлення довіри до банківської системи, вважають експерти.

Так, екс-голова правління банку «Аваль», а нині великий бізнесмен Олександр Деркач виділяє в банківському секторі дві групи проблем. Перша - проблема ліквідності і капіталу. Іншими словами, це платоспроможність банків та їх готовність виконувати свої зобов'язання. Друга - психологічна проблема довіри до банківської системи. За словами Деркача, за останні півроку банківська система зазнала істотної трансформації і зараз її умовно можна розділити на три групи. «Перша - "мертвяки", яких вже не врятувати. Друга - живі, яких ще можна врятувати. Третю групу складають нормальні здорові банки. Однак до кожної групи у Нацбанку має бути індивідуальний підхід. Це стосується оцінки адекватності капіталу, резервування, рефінансування, нагляду, прав клієнтів і багато іншого», - говорить Деркач.

Керівник Незалежної групи макроекономічного аналізу та прогнозування Михайло Кухар вважає, що Нацбанку доведеться піти на низку заходів, з яких якісь можна назвати непопулярними, якісь незвичними для України (хоча вони успішно апробовані на розвинених ринках), але робити це треба гранично швидко і активно. «Звичайно ж, тут потрібен комплекс заходів, але якщо називати два, то я б виділив: перше - введення мораторію на видачу вкладів (варіант - часткового мораторію, умови якого можуть варіюватися); друге - держпрограма викупу "поганих кредитів" або програма націоналізації проблемних банків за типом "Плану Полсона", реалізованого в 2007-08 роках в Америці», - вважає Кухар.

До речі, перший з названих Михайлом Кухаром заходів вже почали реалізовувати - 9 квітня Верховна Рада в першому читанні схвалила законопроект про введення мораторію на дострокову видачу термінових депозитів.

Експерти сходяться на думці, що більшість з перерахованих вище заходів значною мірою «пожежні», але саме вони, і подібні до них повинні запустити процес оздоровлення банківської системи.

Сергій Черненко, голова правління ПУМБ про реформування банківської системи України

У питанні реформування банківської системи я б виділив чотири основні фокуси. Перший - це розробка чіткого механізму відновлення капіталу, що має дати банкам протягом чотирьох років можливість абсорбувати ті збитки, які банківська система зазнала в результаті різкої девальвації, анексії Криму і військових дій на Сході України. Я б сказав, що це сьогодні один з основних заходів, спрямованих на стабілізацію системи, яких необхідно вжити.

Другий напрямок, на якому варто зосередитися, - це вибудовування системної роботи по дедоларизаціі економіки. Основа стабільності банківської системи - якомога більша частка національної валюти в економіці країни і максимальна незалежність від долара.

Третій фокус - зниження обсягів готівкових розрахунків. Для підтримки та подальшого зростання фінансової системи необхідно, щоб гроші функціонували в системі переважно у безготівковому вигляді. Це також дозволить покращити фіскальну дисципліну, оскільки передбачає більш чітку фіксацію фінансових операцій на ринку, контроль бази оподаткування і т.д. Всі ці аспекти сприяють детінізації економіки.

Четвертий аспект, який я б відзначив, не пов'язаний безпосередньо з реформою банківської системи - це захист прав кредиторів. Як би ми не намагалися грамотно вибудувати банківську систему, але якщо банки, як кредитори, які не будуть захищені від свавілля та корупції з боку позичальників, то ми ніколи не створимо здорову економічну і банківську системи. Подібні ризики будуть істотно обмежувати бажання і можливість банків кредитувати бізнес, що у своєму кінцевому вираженні є перешкодою для розвитку економіки.

Джерело: Гроші