До 2009-го за допомогою банків українці купували 70% автомобілів. Сьогодні так купується в кращому випадку одна машина з п’яти. Проблема не тільки в позичальниках, обмежених у коштах, але і в банках, у яких теж проблеми з вільними ресурсами – вони стали дорогими.

Сам ринок автокредитів, якщо рахувати продажі, в порівнянні з 2008 роком стиснувся майже в десять разів. Якщо до кризи банки видали близько 450 тис. позик, то до кінця цього року – лише близько 40 тис. розповідає Максим Мироненко, керівник департаменту розвитку продуктів роздрібного бізнесу ПУМБ. При цьому автопродажі за той же термін впали всього в три рази.

Але в цілому в порівнянні з минулим роком банки стали активніше роздавати позики. Так, ПУМБ з початку року видав у два рази більше автокредитів, ніж за аналогічний період минулого року, – більш ніж на 160 млн. грн. На 38,2% більше в грошовому вираженні видав кредитів і ВТБ Банк.

Правда, у вересні-жовтні активність позичальників знизилася через збільшення процентних ставок. У підсумку середня ставка на ринку в цьому році збільшилася на 3-5% паралельно до зростання вартості гривневих депозитів.

Зараз п’ятирічна позика на купівлю нової іномарки, за даними аналітичної компанії Простобанк Консалтинг, тягне за собою зобов’язання на рівні 20-20.5% річних.

Найбільшою популярністю серед покупців, за даними ПУМБ, користуються позики на трирічний термін під ставку від 10,99% до 17,49%. Середня сума автокредиту по ринку в 2012-му становить 100 тис. грн.

Ряд банків пропонують і нульовий відсоток. Однак пропозиції з 0% або дуже низькою (до 5% річних) номінальною процентною ставкою містять щомісячну комісію від суми позики, яка збільшує реальну ставку до 30% річних і вище, розповідає Олександр Сєдих, фінансовий директор Простобанк Консалтинг. Виняток становлять партнерські програми на окремі марки машин.

Партнерство з дилерами взагалі стало рятівним колом для автокредитування – саме в салонах робляться основні кредитні продажі. Причому найчастіше йдеться про програми, що пропонуються самими автовиробниками.

Повний текст статті читайте в журналі "Корреспондент" від 16 листопада 2012 р.